Батьківські збори " 5 шляхів до серця дитини!"
Батьківські збори " Будьмо знайомі!"
РЕКОМЕНДАЦІЇ
ВЧИТЕЛЯ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ▪ Встановлювати часові рамки щодо
виконання завдань. ▪ Відмічайте найменший успіх дитини. ▪ Повторюйте вправи.
Час і практика сприяють розвитку розумових здібностей дитини ▪ Збільшуйте тривалість занять щоразу на
невеликий відрізок часу. ▪ Формуйте почуття відповідальності за свої дії ▪ Вчіть планувати, контролювати свої дії. Вірити те, що успіх
залежить від самої дитини. ▪ Виховуйте наполегливість в подоланні труднощів,
рішучість довести почате до кінця. ▪ Вчіть дитину не боятись помилок, адже
усвідомлену помилку завжди можна відкоригувати і виправити. ▪ Сприяйте
формуванню самостійності у прийнятті рішень, навчанні та спілкуванні як з
однолітками, так і з людьми старшого віку. ▪ Вдосконалюйте навички читання:
читайте кожного дня по 15 хвилин. ▪ Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну
моторику, розширюйте словниковий запас ▪
Працюйте над вмінням керувати своїми емоціями
(наприклад, слухати, не перебиваючи), долати перешкоди, виконувати не цікаву,
але корисну роботу. ▪ Давайте дитині
постійні доручення ▪ Формуйте соціальна готовність:бажання спілкуватися, і
вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння
поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших
людей. ▪ Давайте можливість дитині
попрацювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння ▪
Сприяйте дитячій самостійності, тим
краще зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності у шкільній
сфері. ▪ Хваліть свою дитину за самостійні дії,
наприклад, за самостійне розпізнавання помилок. ▪ Якщо ваша дитина потребує
допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв’язання. ▪
Дайте своїй дитині можливість попрацювати над матеріалом удома. ▪ Визнайте досягнення дитини. Хваліть
(заохочуйте), а не докоряйте ▪ Не ставте
перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги
вчителя.
НОВА
ШКОЛА ПЛЮС
▪
Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того,
що вона долає свої особисті упередження щодо школи. ▪ Практикувати домашні
читання з обговоренням прочитаного чи прослуханого. ▪ Вести діалог на теми, які
викликають зацікавлення ▪ Слідкувати за культурою спілкування з друзями, зі
старшими. ▪ Продумати режим дня і суворо його дотримуватися. ▪ Навчати дитину
задавати питання (не боятися і т.д.). ▪ Розвивати навички емоційного контролю,
вміння підкорятися правилам. ▪ Пояснити, що означає «акуратно», «старанно»,
формувати самооцінку. ▪ Розвивати комунікабельні здібності. ▪ Підтримувати
бажання вчитися. ▪ Вислуховувати уважно дитину, радити, як діяти в тій чи іншій
ситуації ▪ Читати , переказувати прочитане ▪ Повторюйте склад числа в межах 10
▪ Тренуйте усний рахунок ▪ Приділяйте увагу вдосконаленню читацьких та
письмових навичок, математичних
навичок(усне обчислення в межах 100) ▪ Продовжуйте навчатися самоконтролю та
самоорганізації ▪ Спонукайте до відповідальності за свої слова, дії та
поведінку
Роль батьків у виконанні домашніх завдань
Батьківські збори-практикум: Як допомогти дитині стати уважним?
Мета:
1) познайомити батьків з поняттям «увага»
і його основними властивостями;
2) вивчити в ході зборів ігрові вправи й
ігри, які сприяють розвитку уваги в учнів
Учасники: класний керівник, батьки учнів,
шкільний психолог
Підготовча робота..
1. Запрошення батьків на збори
2. Проведення анкетування батьків
Анкета для батьків
1. Чи часто ваша дитина відволікається під
час виконання завдань
( підкресліть одну із запропонованих
відповідей)?
- Так;
- важко сказати ( і так, і немає);
- немає.
2. Чи можна назвати вашої дитини
зосередженим, посидющим, уважним?
- Так;
- Важко сказати ( і так, і немає);
- Немає.
3. Що ви робите для того, щоб у вашої
дитини розвивалася увага?
3. Аналіз результатів анкетування батьків,
що проводиться класним керівником спільно зі шкільним психологом і головою
батьківського комітету класу
4. Підготовка спільно зі шкільним
психологом, бібліотекарем виставки книг, статей з журналів і газет про увагу й
інших пізнавальних процесах
5. Запрошення шкільного психолога для
участі в батьківських зборах, обговорення з ним методичних аспектів показу
батькам ігор і вправ для розвитку уваги молодших школярів
6. Підготовка для ігрових груп аркушів з
описом ігор
7. Форма проведення: групова
Оформлення, устаткування й інвентар:
а) виставка книг, статей з журналів, газет
про розвиток уваги, про психологію пізнавальних процесів особистості дитини;
б) обладнані ігрові місця для трьох
батьківських груп (столи із прикріпленим до нього аркушем синій, червоний або
зелений кольори);
в) аркуші з описом ігор;
г) реквізити для ігор: м'яч аркуші з
текстами, олівці;
д) комп'ютер для показу презентацій;
е) квадратики для проведення рефлексії;
ж) рекомендації-пам'ятки для батьків
Хід зборів:
1.Установлення вільної й довірчої
атмосфери
Звучить музика. Батьки займають місця, за
синім, червоним і зеленим столом, у результаті чого утворяться три робітники
групи учасників збори
2. Повідомлення теми й цілей батьківських
зборів
Мети зборів:
1) познайомити вас шановні батьки з
поняттям уваги і його основних властивостей;
2) вивчити в ході зборів ігрові вправи й
ігри, які сприяють розвитку уваги в учнів
3.Батьківським групам пропонується
продовжити наступну фразу: « Уважна дитина- це ...» (Час для виконання
завдання- 3 мінути).
4.Представник кожної групи читає вголос
колективно запропоновану фразу.
Класний керівник узагальнює думку
учасників збори.
5.Голова батьківського комітету класу
виступає з повідомленням про результати анкетування батьків (Додаток 3) і
пропонує більш детально розібратися на цих зборах у тім, що така увага і як
його розвивати
Учитель приводить результати виконаних
завдань учнями
6.Теоретична частина
-Успіхи нашої дитини в навчанні й інших
видах діяльності багато в чому залежить від сформованості в нього здатності
бути уважним
Давайте згадаємо вірш С. Маршака:
Жила людина неуважний
На вулиці Бассейной.
Сіл він ранком на ліжко,
Став сорочку надягати,
У рукави просунув руки-
Виявилося це штани...
Замість шапки на ходу
Він надяг сковороду,
Замість валянків рукавички
Натягнув собі на п'яти...
Як часто наші діти схожі на такого неуважну
людину. Нерідко через недолік уваги дитині важко вчитися в школі. Маленький
учень, немов не чує й не бачить того, що він повинен засвоїти й запам'ятати. У
старших класах йому стає сутужніше, тому що вступник і потребуючого
запам'ятовування інформація рясна й різноманітна
Що ж така увага? Увага - це здатність
людини зосередитися на певних об'єктах і явищах. З навколишнього світу на нас
одночасно впливає велика кількість джерел інформації. Засвоїти всю вступник
інформацію неможливо, та й не потрібно. Але виділити з її корисну, значиму в
цей момент, важливу для прийняття правильних рішень зовсім необхідно. Цю
функцію психічної діяльності й виконує увага. Охарактеризуємо основні
властивості уваги, до яких ставляться концентрація, обсяг, стійкість, розподіл
і перемикання
Концентрація уваги- уміння зосередитися на
потрібному об'єкті, окремих його частинах або ознаках, здатність вникнути в
проблему, завдання. Людина з високою концентрацією уваги звичайно відрізняється
гарною спостережливістю, організованістю. І навпаки, людина, у якого слабко
розвинене ця властивість. Буває неуважним, незібраним
Обсяг уваги характеризується кількістю
одночасно сприйманих і утримуваних у свідомості об'єктів. Для дітей 7 років
число таких об'єктів коливається від трьох до п'яти. При гарному обсязі уваги
дитині легше робити операції порівняння, аналізу, узагальнення, класифікації.
Якщо в дитини недостатній обсяг уваги, то йому важко одночасно побачити,
усвідомити всі необхідні ознаки речей або явищ, і в такому випадку помилки в рішенні
поставленого завдання досить імовірні
Стійкість уваги - це одночасна увага до
двох або декількох об'єктів при одночасному виконанні дій з ними або
спостереження за ними. Про особливості розподілу уваги судять по тому, легко
або із працею дитині вдається робити кілька справ одночасно: писати лист і
розмовляти, вирішувати завдання й відповідати на питання, займатися роботою й
спостерігати за навколишнім і т.п. чи легко сприймаються й запам'ятовуються
додаткові роз'яснення й випадні зауваження вчителя й батьків
Перемикання уваги- це переміщення уваги з
одного об'єкта на інший або з однієї діяльності на іншу у зв'язку з постановкою
нового завдання. Про індивідуальні особливості перемикання уваги можна судити
по тому, наскільки швидко дитина переходить від одного заняття до іншому, чи
легко починає нову справу, втягується в роботу, чи може швидко закінчити
яке-небудь заняття або постійно вертається до нього у своїх думках або діях.
Увага - це не раз і назавжди дана якість.
Увага можна й потрібно розвивати! Молодшому школяру це зробити дуже важко. Якщо
необхідно допомогти навчитися керувати своєю увагою. І головними помічниками
дитині можуть стати мама й тато
- Я догадуюся про те, що у вас виникли
питання, які торкаються теми наших зборів. Відповіді на них вам допоможе знайти
психолог школи. (Батьки задають питання психологові.)
До числа ефективних засобів розвитку уваги
й інших пізнавальних процесів особистості молодшого школяра ставляться ігри й
ігрові вправи. З деякими з них я пропоную, познайомитися на наших батьківських
зборах
7. Практична частина.
Учитель групам батьків роздає аркуші з
описом ігор або ігрових вправ для розвитку уваги. Протягом 10 мінут члени
кожної мікрогрупи знайомляться з їхнім змістом і готовлять виступ, у якому
необхідно коротко розповісти про те, як проводяться ці ігри з дітьми.
Одну з найбільш понравившихся ігор
мікрогрупа демонструє. У ній можуть брати участь члени даної групи або всіх
учасників батьківських зборів. Для ознайомлення й демонстрації пропонуються
ігри й ігрові вправи, опис яких надане в книгах «Цікаве азбуковедение», «
Гри-Жарту, хвилинка^-хвилинки-гри-хвилинки», « Від гри до самовиховання», « Від
гри до знань».
Гра « ПОВТОРИ ШВИДКО ».
Ведучий домовляється із граючими, щоб вони
повторювали за ним будь-які слова тільки тоді, коли він вимовляє слово
«повторите». Далі йде швидкий діалог-«перестрілка»:
- Ну почали! Повторите - «стіл».
Граючі повторюють: « Стіл».
- Повторите - «Вікно».
Граючі говорять: «Вікно».
- Скажіть - «Вулиця». Швидко - «кішка» і
т. д.
Гра « НЕ ЗІБ'ЮСЯ».
1. По сигналі граючий починає рахунок до
30. Числа, що містять 3 або діляться на 3, називати не можна. Замість того щоб
їх називати, що грає підстрибує. Самий уважний гравець той, хто не вимовив
заборонене число й вчасно підстрибне. Умови гри можна міняти, наприклад, не
можна називати числа, що містять цифру 5 або, що діляться на Замість назви
говорити слово»гоп» і т. п.
2.Ігрової вправи
Дані надруковані тексти ( для вправ
будинку можна взяти старі газети, журнали).
- Закресліть першу букву кожного слова в
заданому тексті (1 хв.).
- Закресліть тільки букву «а» у тексті
лінією в одному напрямку (1 хв).
Закресліть дві букви «а», «в» у кожному
слові лініями в різних напрямках (2 хв.).
Гра «ПОЛСЛОВА ЗА ВАМИ».
Учасники гри стають у коло й перекидають
один одному м'яч. При цьому бросающий голосно говорить половину якого-небудь
слова, а той, хто ловить, повинен назвати його другу половину. Наприклад,
віз^-віз-паро-віз, тілі-тло, і т.п. Кидати м'яч можна будь-якому гравцеві.
Відповідати потрібно швидко.
Ігрова вправа «ХТО УВАЖНИЙ?».
- Я пропоную вам, шановні батьки, уважно
прослухати казку «Лисеня й жабеня» Г.Юдина й підрахувати в ній кількість слів
зі звуком «л».
У лісі у великій калюжі, жило маленьке
жабеня, що дуже любив ліпити із глини
Вилізе з калюжі, набере глини й сидить
ліпить. Спочатку він ліпив лепешечки. Потім став ліпити колобки й лимончики.
Потім зліпив слона й уже після цього - лева на лижах і кінь у човні. Звірі
дивилися, сміялися й ласкаво гладили жабеняти по спині. Тільки одне лисеня
(заздрив він, чи що?) приходив, усе ламав, так ще й дражнився
-Зеленее всіх зеленок - банькувате жабеня!
І це тривало до тих тор, поки лисеня не виросло
Прийшов він один раз до калюжі, сіл поруч
із жабеням, довго дивився, як він ліпить, і смутно сказав:
- Я адже теж раніше ліпив, так тільки в
мене нічого не виходило
- Нічого! - сказало жабеня. - Ти не
засмучуйся! Зате ти риєш самі хитрі нори
8. Заключний етап
- Як рішення батьківських зборів я
пропоную вам наступні рекомендації («Пам'ятки батькам») (Додаток 5):
- допоможіть вашим дітям стати уважними;
- здобувайте, читайте й використовуйте
книги, у яких можна знайти вправи й ігри, що сприяють розвитку уваги;
- грайте разом з дітьми в різні ігри, що
розвивають всі властивості уваги;
- навчите грати в шахи й шашки, адже ці ігри
називають «школою уваги»;
- не забувайте про спортивні й рухливі
ігри, завдяки яким можна розвивати не тільки силу й спритність, але й увага,
уяву, швидкість мислення;
- учите дітей бути спостережливими - що
вміють зауважувати зміни, що відбуваються в навколишньому світі, бачити
незвичайне у звичайному, незнайоме взнакомом.
9.Оцінка.
У висновку зборах я пропоную представникам
кожної робочої групи продовжити фразу: « Сьогодні на батьківських зборах ми
зрозуміли, що увага...»
10. Рефлексія
Батькам пропонується оцінити інформацію,
отриману на зборах одним із трьох квадратиків червоного, синього, зеленого
кольору.
Червоний колір - «уважаю інформацію,
отриману на зборах корисної»;
синій колір - «уважаю інформацію, отриману
на зборах недостатньо корисної»;
зелений колір - « мені на зборах було не
цікаво».
11. Хвилина подяки.
- Шановні батьки, я дякую вам за активну
участь у роботі зборів і бажаю вам успіхів у вихованні дітей!
Тема: ВАШІ ДІТИ – ДРУГОКЛАСНИКИ
Мета: розповісти батькам про
особливості другокласників, їхню самооцінку, про вплив батьків на становлення
особистості дитини; показати значення шкільної оцінки в житті дитини; формувати
культуру батьківського сприйняття навчальних умінь своєї дитини; дати батькам
поради щодо контролю за виконанням домашніх завдань школярами.
Хід зборів
Бесіда вчителя
- Шановні батьки!
У другий клас діти приходять вже «бувалими» школярами.Період адаптації
дитини до систематичного навчання, до нових обов’язків, нових стосунків із
дорослими й однолітками скінчився. Тепер маленький школяр досить добре уявляє,
що чекає його в школі. Давайте спочатку поговоримо про особливості самооцінки
другокласників.
Очікування другокласників багато в чому залежить від того. Наскільки
успішним був для них перший рік навчання: «Думаю, що вчитимуся так само добре,
як у першому класі»; «Минулого року в мене не все добре виходило. Писав погано.
Тепер іще не знаю, як зможу».
Схожі надії та сподівання є і в батьків другокласників.
Самооцінка відображає знання людини про себе та її ставлення до себе. Вона
складається з урахуванням результатів власної діяльності та оцінок із боку
інших людей. В основі позитивної самооцінки школяра лежать його власні успіхи у
навчанні, а також позитивне ставлення до нього з боку близьких дорослих.
Молодший шкільний вік є вузловим у становленні самооцінки. Вона стає
розвиненішою, зрілішою, більш структурованою, ніж у першокласників, і водночас
більш цілісною.
Це пов’язано з включенням дитини в процес систематичного навчання. «У школі дитина
виступає об’єктом перманентних соціально-нормованих оцінок, що спонукає її до
активного пошуку шляхів відповідності цим оцінкам. Ця ситуація «повертає»
дитину на себе, формує потребу в самооцінці, озброює способами оцінювання та
критеріями оцінок, учить порівнювати з ними власні вчинки. Усе це сприяє
становленню в дитини внутрішньої оцінки позиції, розвитку ставлення до власної
особистості як особливого об’єкта пізнання».
Самооцінка другокласників і першокласників у навчальній діяльності істотно
відрізняється. Більшості першокласників властива висока самооцінка.
Дитина-першокласник вважає себе «хорошою», «розумною» й позитивно оцінює свої
шкільні успіхи вже лише тому, що вона дуже старалася, хотіла зробити правильно.
Тим часом у другому класі в багатьох дітей самооцінка у навчальній
діяльності різко знижується. Пізніше, у третьокласників, рівень самооцінки знов
підвищується. Це явище отримало назву «феномен других класів».
Зниження самооцінки в другокласників пов’язане з підвищенням критичності
школярів до себе, їхньою зростаючою здатністю орієнтуватися на якість
результатів своєї навчальної роботи. Проте можливості дітей в оцінюванні
результатів своєї праці ще досить обмежена, вони ще лише вчаться цього
складного вміння. Звідси й виникають невпевненість у собі, зниження самооцінки.
Ускладнюючим чинником є й те, що критерії , за якими оцінюються результати
навчання, для дітей недостатньо ясні й багато в чому невизначені.
У зв’язку з цим потребує обговорення проблема шкільних оцінок і ставлення до них
дітей та батьків.
У другому класі, так само як і в першому, існує вербальна форма оцінювання,
тобто оцінка не ставиться, а лише обговорюється якість виконання того чи іншого
завдання. Учитель за власним бажанням оцінює учня словами: «Молодчина»,
«Розумничок», «Молодчага», «Чудово!» тощо.
Як правило, у шкільній практиці вчителі обмежуються лише «оголошенням», не
даючи розгорнених коментарів до такого оцінювання. І тому змістовний зв’язок між
результатом власної навчальної роботи та отриманої за неї вербальною оцінкою
залишається прихованим для маленького школяра. Він не завжди розуміє, чому
вчора отримав «Молодчина», а сьогодні – «Добре».
Батьки також рідко пояснюють дитині зв’язок між такою оцінкою та якістю
виконання навчального завдання. Самі вони в цілому розуміють, чому робота
оцінена так, а не інакше, і в більшості випадків згодні з учителем.
Виходить, що вчителі й батьки досить успішно взаємодіють один з одним за
допомогою вербального оцінювання, використовуючи його як зворотний зв’язок, однак
потреби й інтереси школяра при цьому не враховуються.
Проте без допомоги дорослих дитина не в змозі правильно виділити критерії
оцінювання своєї роботи. У результаті оцінка не виконує своєї ролі, набуває для
дітей особливого значення, перетворюється на шкільного ідола, про якого писав
В.О.Сухомлинський: «З перших днів шкільного життя на тернистому шляху навчання
перед дитиною постає ідол – оцінка. Для одного малюка вона добра, поблажлива, для
іншого – жорстока, безжалісна, невблаганна. Чому це так, чому вона одному
протегує, а іншого тиранить – дітям незрозуміло, адже семирічне дитя не може
зрозуміти залежність оцінки від своєї праці, від особистих зусиль – для нього
це поки що недосяжно. Учень прагне задовольнити або – у гіршому разі – обдурити
ідола й поступово звикає вчитися не задля особистої радості, а задля оцінки».
На жаль, батьки свідомо або мимоволі вибудовують своє ставлення до дитини
залежно від її успішності, від оцінок. Діти уловлюють цей зв’язок швидше,
ніж дорослі: «Мама не дуже мене любить, бо я не завжди «десятки» отримую».
Психолог Ш.О.Амонашвілі склав дуже влучні соціальні портрети оцінок. Їхні
назви говорять самі за себе: тріумфальна «п’ятірка», обнадійлива «четвірка»,
байдужа «трійка», гнітюча «двійка», нищівна «одиниця» (за п’ятибальною системою
оцінювання).
Батьки, вибудовуючи своє ставлення до дитини згідно з її оцінками, особливо
якщо ці оцінки не відповідають їхнім очікуванням, ускладнюють формування її
адекватної позитивної самооцінки, сприяють появі в неї невпевненості в собі,
заважають розвиткові інтересу до навчання.
Батькам слід пам’ятати про те, що в навчанні важлива не стільки оцінка,
скільки реальні знання та вміння учня, його працьовитість, відповідальність,
потреба в здобутті нових знань. Окрім того, необхідно враховувати те, що
успішність дитини в навчанні визначається безліччю чинників. Не останню роль
серед них відіграє віра батьків у можливості свого маляти, а також їхня
здатність надати йому реальну допомогу в навчанні.
А тепер поговоримо про допомогу батьків дитині під час виконання домашніх
завдань. Чому така допомога нерідко є неефективною? Давайте спробуємо з’ясувати
причини.
У початковій школі батьки надають своїй дитині не лише моральну та емоційну
підтримку, але й активно допомагають їй у домашній навчальній діяльності.
Однією з важливих умов успішності домашньої навчальної роботи молодших
школярів є співпраця дитини з батьками, найчастіше з матір’ю. Проте нерідко
подібна співпраця виявляється недостатньо продуктивною не лише в плані
засвоєння дитиною навчального матеріалу, але й і з точки зору розвитку її
особистості.
Причини неефективності повчальних дій матері можуть бути різними. Одна з
них, не найочевидніша для батьків, але така, що зустрічається нерідко –
незбіжність стилів (стратегій) пізнання дитини й матері.
За участю матері в підготовці домашніх завдань реалізується принцип
індивідуальної роботи з дитиною. Це вимагає від матері не стільки володіння
спеціальними методичними прийомами, скільки розуміння особливостей пізнавальної
діяльності дитини й уміння співвідносити з ними свій власний стиль пізнання.
Зробити це буває непросто.
Багатьом батькам добре знайоме відчуття безпорадності, що охоплює їх після
багатократного і, як з’ясовується, безрезультатного пояснення дитині нового або
важкого матеріалу. Дорослим важко уявити, чому дитина не може зрозуміти те, що
їм самим видається таким простим та ясним.
Як дитині, так і дорослому буває нелегко вловити чужу логіку міркування,
включити нове знання в картину світу, що вже склалася, побачити обговорювану
проблему з точки зору співрозмовника. Така незбіжність стилів пізнавальної
діяльності отримала назву «когнітивний (пізнавальний) дисонанс».
Спеціальні психологічні дослідження показують, що незбіжність когнітивних
стилів молодшого школяра та його матері впливає на успішність їхньої спільної
навчальної роботи.
За якими ж параметрами можуть збігатися (або не збігатися) когнітивні стилі
матері й дитини? Найважливіші з-поміж них такі:
· спрямованість у вивченні матеріалу: від спільних закономірностей до
конкретних прикладів або, навпаки, рух від фрагментів до цілого, від елементів
до системи;
· уміння пов’язувати новий матеріал з уже наявними знаннями;
· форма сприйняття матеріалу: абстрактна, така, що спирається на загальні
схеми та формули, або конкретна, така, що супроводжується наочними ілюстраціями
(або опорою на власний життєвий досвід дитини);
· уміння самостійно контролювати виконання домашніх завдань, оцінювати якість
своєї роботи;
· наявність (або відсутність) схильності до конкретних навчальних предметів;
· емоційна насиченість спілкування матері й дитини під час виконання домашніх
завдань.
Таким чином, конфлікт виникає в тому разі, якщо когнітивні стилі матері й
дитини за тими чи іншими параметрами не збігаються. Наприклад, такий конфлікт
може мати місце, якщо для дитини характерне узагальнене, глобальне сприйняття
проблеми, а для матері – підвищена увага до деталей і частковостей.
До аналогічних результатів може призвести прагнення школяра до сприйняття й
переробки матеріалу в напрямку від спільного до особистого, тим часом як мати,
через свої пізнавальні особливості, вважає за краще пояснювати дитині матеріал,
спираючись на конкретні приклади.
До когнітивного конфлікту може призвести переважання в дитини аналітичного,
розсудливого складу розуму, а в матері – підвищеної емоційності, прагнення
супроводжувати пояснення конкретними, неістотними деталями. Пізнавальний
конфлікт такого роду незрідка переростає в міжособистісний.
Якщо дитина схильна оцінювати виконану нею роботу в цілому, а мати має
звичку звертати увагу на окремі, інколи незначні недоліки, то їхня спільна
навчальна робота також буде малоефективною.
Наслідком когнітивного конфлікту між пізнавальними стратегіями матері й
дитини може стати формування негативного ставлення дитини до виконуваної вдома
навчальної роботи. Спільне з матір’ю виконання домашніх завдань починає
ускладнюватися стійкими конфліктними стосунками між дитиною та дорослим.
Щоденна повторюваність таких стосунків може призвести до виникнення в дитини
так званого смислового бар’єру, внаслідок чого вона стає менш сприйнятливою до педагогічних і виховних
впливів даного дорослого.
Підсумок зборів
Таким чином, ми розглянули основні напрямки роботи батьків, які допоможуть
дитині добре вчитися й підвищувати її самооцінку.
Немає коментарів:
Дописати коментар